article_title
stringlengths 1
152
⌀ | sentence
stringlengths 8
529k
|
|---|---|
Діаметр | За величиною діаметр дорівнює двом радіусам кола (сфери): D=2\cdot R. Просторові тіла, що в поперечному перерізі мають форму кола чи кільця (циліндр, куля, тор, конус, порожній циліндр або труба), також мають діаметр. |
Діаметр | Діаметр круглих тіл (циліндр, куля, тор) чи діаметр отворів круглого поперечного перерізу можна виміряти за допомогою інструментів: штангенциркуль, мікрометр, нутромір, мікрометричний нутромір. |
Діаметр | В планшеті при утримуванні знаку нуля з'являється зображення ∅, торкнувшись якого і відпустиши 0, отримаємо вдрук знаку діаметра. |
Діаметр | Символ порожньої множини, на відміну від символу діаметра, схожий на Ø (перекреслена велика літера «О»). |
Діаметр | Діаметр параболи y^2=2p\cdot x, що відповідає хордам з кутовим коефіцієнтом k, задається рівнянням: : y=\frac{p}{k}. |
Діаметр | Якщо у множині об'єктів визначено метрику простору, то для підмножини цих об'єктів можна ввести поняття діаметра множини. |
Діаметр | Діаметром множини M, що лежить у метричному просторі з метрикою \rho, називають величину \sup_{x,y \in M}\rho(x, y) . |
Діаметр | Під '''діаметром метричного простору''' розуміють точну верхню грань відстаней між парою будь-яких його точок. |
Діаметр | Тобто, діаметр d фігури — це така відстань d, що: # відстань між будь-якими двома точками M і N фігури F не є більшою, ніж d; # в фігурі F знайдеться щонайменше одна пара точок A і B, відстань між якими точно дорівнює d. Діаметр геометричної фігури — найбільша відстань між точками цієї фігури. |
Діаметр | Для кривої сталої ширини, такої як трикутник Рело, ширина та діаметр однакові, оскільки для неї відстані між всіми такими парами паралельних дотичних прямих однакові. |
Діаметр | Відстань між вершинами визначається як найменша кількість ребер, які необхідно пройти, щоб дістатися з однієї вершини до іншої. |
Діаметр | Тобто, це виміряна кількістю ребер відстань між двома вершинами графа, найбільше віддаленими одна від одної. |
title | sentence |
Радіус | Позначається здебільшого латинськими літерами r або R. Радіус дорівнює половині діаметра: r=d/2 2) довжина цього відрізка. |
Радіус | Радіусом множини M, що лежить в метричному просторі з метрикою \rho, називається половина діаметра, а саме \left(\sup_{x,y \in M}\rho(x, y)\right)/2. |
Метр | Сучасне визначення еталона метра було ухвалене на XXVI Генеральній конференції мір і ваг 2018 року і набуло чинності 20 травня 2019 року: {{Цитата |1=Метр (позначення — м) є одиницею довжини в SI. |
Метр | Він визначається фіксацією числового значення швидкості світла у вакуумі ''c'' = в одиницях м с-1, де секунда визначається через частоту випромінювання \Delta \nu_{Cs} що відповідає переходу між двома надтонкими рівнями основного стану атома цезію-133. |
Метр | В оберненому вигляді це співвідношення дає точне вираження метра через визначальні константи ''c'' і \Delta \nu_{Cs}: 1 м = \left( \frac{c}{299792458} \right) c = \frac{9192631770}{299792458} \frac{c}{\Delta \nu_{Cs}} \approx\ 30,633319 \frac{c}{\Delta \nu_{Cs}} Сутність цього висновку формально зводиться до варіанту визначення, який був до того прийнятий Резолюцією 1 XVII Генеральної конференції з мір і ваг 1983 року: 1 метр дорівнює довжині шляху, який проходить у вакуумі світло за частину секунди. |
Метр | Таке означення було прийняте, виходячи з тих міркувань, що швидкість світла є фундаментальною фізичною константою, яка повинна бути визначеною точно, без похибки. |
Метр | Оскільки метр є однією із семи основних одиниць SI, через нього визначаються багато похідних одиниць. |
Метр | Оскільки точність будь-яких вимірювань не може бути вищою, ніж точність визначення одиниці, розробка методів точного відтворення метра має важливе значення для розвитку науки й техніки. |
Метр | Англієць Джон Вілкінс запропонував вибрати як таку одиницю довжину маятника, половина періоду коливання якого дорівнювала б одній секунді. |
Метр | Однак, незабаром з'ясувалося, що довжина секундного маятника залежить від місця на Землі: французький астроном Жан Рішер встановив, що вона відрізняється в Парижі й в Каєнні, Французька Гвіана на 0,3 %. |
Метр | Талейран воскресив ідею секундного маятника перед Установчими зборами 1790 року, запропонувавши зафіксувати вимірювання 45° північної широти, однак ідея не прижилася. |
Метр | Окрім тієї вигоди, що таке рішення було доступним для французьких геодезистів, була перевага ще й у тому, що частина відстані від Дюнкерка до Барселони (близько 1000 км, тобто одна десята від загальної відстані) могла прокластись від початкової до кінцевої точок, розташованих на рівні моря, а якраз ця частина знаходилась посередині чверті кола, де вплив форми Землі, що не є правильною сферою, був би найменшим. |
Метр | Задачу вимірювання довжини дуги меридіана за рішенням революційного Конвенту було доручено вченим П'єру Мешену та Жану-Батісту Деламбру. |
Метр | За 6 років вчені виміряли дугу паризького меридіана довжиною у 9°40' від Дюнкерка до Барселони, проклавши ланцюг із 115 трикутників через всю Францію й частину Іспанії. |
Метр | Згодом, однак, з'ясувалося, що через неправильне врахування полюсного сплющення Землі еталон виявився коротшим на 0,2 мм. |
Метр | Цей еталон дістав назву «метра архіву» («архівного метра»), оскільки його було передано на зберігання до національного архіву Франції. |
Метр | Вигода від її застосування була настільки очевидною, що і після усунення Наполеона від влади запровадження метричних одиниць продовжилось: : 1816: Бельгія і Нідерланди : 1832: Португалія : 1849: Іспанія і Греція : 1870: Німеччина : 1873: Австрія : 1875: Швейцарія. |
Метр | До кінця XIX століття з великих країн лише у Великій Британії, США, Російській та Османській імперії залишились старі традиційні міри довжини. |
Метр | Коли у 1867 році виникла ідея встановлення міжнародної системи мір, саме еталон архіву був взятий за одиницю довжини. |
Метр | У 1872 Міжнародна метрична комісія, враховуючи, що запроваджену «природну» одиницю неможливо знову точно відтворити, вирішила перейти по одиниці, відтворюваної архівним метром. |
Метр | Метрична конвенція, ухвалена 20 травня 1875 року на Міжнародній дипломатичній конференції 17-ти держав затвердила метричну систему, що ґрунтувалась на метрі, як одиниці довжини, внісши зміну в еталон. |
Метр | Цей еталон виготовили зі сплаву 90 % платини і 10 % іридію і він мав поперечний переріз у вигляді літери «X», що надавав йому необхідної механічної жорсткості й міцності при згинанні. |
Метр | На обох кінцях нейтральної площини кожної такої міри було нанесено по 3 паралельні штрихи так, щоб віддаль між середніми штрихами обох кінців при 0 °C дорівнювала довжині архівного метра. |
Метр | У міри № 6 ця довжина виявилась найближчою до довжини архівного метра, і I Генеральна конференція з мір і ваг 1889 постановила вважати її міжнародним прототипом метра; його залишено для зберігання в Міжнародному бюро мір і ваг у Севрі (побл. |
Метр | Міжнародне бюро мір і ваги визначає довжину хвилі HeNe лазера як з відносною стандартною похибкою (''U'' ) . |
Метр | Зокрема, наприклад, досліджуються можливості застосування новітніх досягнень фізики у вивченні атомних пучків, оптичних квантових генераторів, ефекту Мессбауера тощо для створення нових, точніших еталонів довжини. |
Метр | Останнє визначення метра, що було ухвалене XXVI Генеральною конференцією мір і ваг у 2018 році подане на початку. |
Метр | Атоми хімічних елементів мають розмір в діапазоні від 100 до 200 пм, або, в нанометрах, від 0,1 до 0,2 нм. |
Метр | Фізики використовують також одиницю ангстрем, Ǻ, що дорівнює 10−10 м, тобто: : 1 Ǻ = 100 пм = 0,1 нм. |
Метр | Про затвердження визначень основних одиниць SI, назв та визначень похідних одиниць SI, десяткових кратних і частинних від одиниць SI, дозволених позасистемних одиниць, а також їх позначень та Правил застосування одиниць вимірювання і написання назв та позначень одиниць вимірювання і символів величин. |
Комар Антон Пантелеймонович | Працював у Ленінградському фізико-технічному інституті (1930—1936), Інституті фізики металів у Свердловську (1936—1947), одночасно завідував створеною ним кафедрою рентгеноструктурного аналізу в Уральському університеті (1937—1947). |
Комар Антон Пантелеймонович | Директор Ленінградського фізико-технічного інституту (1950—1957), завідувач кафедри Ленінградського політехнічного інституту (1951—1969). |
Комар Антон Пантелеймонович | У довоєнний період в Уральському університеті під керівництвом Антона Комара створена кафедра рентгеноструктурного аналізу, рентгенівська лабораторія. |
Комар Антон Пантелеймонович | Основні роботи Антона Комара присвячені ядерній фізиці, методиці і техніці ядерних експериментів, фізичній електроніці, фізиці і техніці прискорювачів, фізиці металів і феритів. |
Комар Антон Пантелеймонович | Його роботи з фотоядерних реакцій (1950—1960) стали внеском у розуміння механізму взаємодії гамма-квантів з ядрами. |
Комар Антон Пантелеймонович | Категорія:Радянські фізики Категорія:Радянські винахідники Категорія:Викладачі Санкт-Петербурзького політехнічного університету Категорія:Делегати XX з'їзду КПРС Категорія:Академіки АН УРСР |
Фізик | Фізики-теоретики за способом мислення посідають проміжне місце між фізиками-експериментаторами та математиками. |
Фізик | Першу Нобелівську премію з фізики отримав Вільгельм Конрад Рентген у 1901 році за відкриття ікс-проміння, яке було відкрито професором Іваном Пулюєм за 14 років до публікації В. К. Рентгена. |
Фізик | На банкноті у 100 новозеландських доларів зображено Ернеста Резерфорда, лавреата Нобелівської премії з хімії за 1908 рік. |
Фізик | На банкноті у 500 французьких франків 1998 року випуску було зображено подружжя французьких фізиків, нобелівських лавреатів П'єра і Марі Кюрі. |
Фізик | Марі Кюрі була також присутня на банкноті у 20 000 злотих 1989 року випуску і 20 злотих 2011 року випуску. |
Фізик | На звороті банкноти у 1 британський фунт стерлінгів 1984 року випуску було зображено Ісаака Ньютона, батька механіки й класичної фізики. |
Фізик | Портрет творця теорії відносності, швейцарсько-американського фізика єврейського походження Альберта Ейнштейна було зображено на банкноті у 5 ізраїльських лір 1964 року випуску. |
Фізик | На банкноті у 100 сербських динарів 2002 року випуску було зображено Ніколу Тесла, видатного американського фізика і винахідника сербського походження. |
Молостова Ірина Олександрівна | Категорія:Українські кінорежисери Категорія:Кінорежисерки Категорія:Театральні режисери СРСР Категорія:Радянські кінорежисери Категорія:Уродженці Москви Категорія:Зарубіжні діячі, що опанували українську мову |
Антонович Володимир Боніфатійович | До 10 років перебував з батьками, які працювали гувернерами в багатих шляхтичів, зокрема в сім'ї шляхтича-українофіла Оттона Абрамовича, Антонович здобув початкову освіту. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Закінчив медичний (1855, до якого вступив за наполяганням матері) та історико-філологічний (1860) факультети Київського університету зі ступенем кандидата історико-філологічного факультету. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Один з організаторів Київської громади, очолює в ній «хлопоманський» гурток, члени якого вважали, що український народ має право на своє національне відродження. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Сам Антонович згадував на сторінках «Украинськой жизни» 1913 року про свою і його товаришів духовну ситуацію: Ще в студентські роки Антонович читав козацькі рукописи, твори Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Аполлона Скальковського, етнографічні збірки, які вплинули на його життєву та наукову орієнтацію. |
Антонович Володимир Боніфатійович | У студентській корпорації, що, в основному, складалася з польської молоді, наприкінці 50-х років XIX століття Антонович висловлює думку про те, що дивно жити в краю, не знаючи ні його історії, ні людей. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Щоб побачити народ, яким він є, Антонович з товаришами на канікулах подорожує по Волині, Поділлю, Холмщиною, Київщиною, Катеринославщиною, Херсонщиною. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Як зазначає Ігор Шаров, становлення В. Антоновича як політичного лідера відбувалося досить складно і почалось перш за все з визначення себе як українця та відкритого конфлікту з друзями-поляками, з розуміння обов'язку перед українським народом. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Продовжуючи просвітницькі традиції кирило-мефодіївців, В. Антонович і його однодумці стояли вже на позиціях якщо не відвертого матеріалізму, то в усякому разі еволюціонізму і позитивізму. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Критичне ставлення до чинних у царській Росії порядків, засудження самодержавства, сповідування принципів конституціоналізму, парламентаризму і федералізму спонукало громадівців до просвітницької діяльності і пропаганди наукового світогляду. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Становленню Антоновича як історика сприяло його знайомство з Михайлом Максимовичем та Миколою Іванішевим. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Одночасно з 1863 року — секретар, а в 1864–1880 роках — головний редактор «Тимчасової комісії для розгляду давніх актів» при канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора. |
Антонович Володимир Боніфатійович | У 1873–1876 роках — член Південно-західного відділу Російського географічного товариства, а в 1875–1876 роках — його голова. |
Антонович Володимир Боніфатійович | З 1874 року став дійсним членом Московського археологічного товариства, Імператорського одеського товариства історії та старожитностей та Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Працював Антонович і на теренах Західної України після обрання його 1877 року дійсним членом Львівського археологічного товариства. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Володимира мюнц-кабінетом (нумізматичний, виник після передачі в 1834 році колекцій з Віленського університету, Уманського, Луцького та Почаївського училищ) та музеєм старожитностей (Зібрання старожитностей університету, згодом перетворилося на перший у Києві археологічний музей, що на початку ХХ століття мав більш як 11 тисяч одиниць зберігання). |
Антонович Володимир Боніфатійович | Його лекції з історії Галицької Русі, Великого князівства Литовського, українського козацтва, джерелознавства та допоміжних дисциплін, разом з апробованими в університеті історичними семінарами, сприяли широкому залученню на ниву дослідницької роботи молодих істориків. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Фактично він першим серед українських істориків нових часів чітко і ясно, без національної роздвоєності, властивої його попередникам і сучасникам, виступив з концепцією споконвічності української самобутності й навіть увів у науковий обіг термін «Україна-Русь». |
Антонович Володимир Боніфатійович | Останні роки життя Володимир Антонович працював у Ватиканському архіві, де знаходив багато матеріалів з історії України, збирав документальні відомості для історико-географічного словника України (залишився невиданим), продовжував активно займатися археологічними дослідженнями. |
Антонович Володимир Боніфатійович | За рік до смерті почав диктувати Дмитрові Дорошенку (згодом відомому українському історикові) автобіографічні «Спомини». |
Антонович Володимир Боніфатійович | Сам В. Антонович дітьми не займався, лише зрідка грався з молодшим сином Дмитром (Мухою), який згодом став відомим громадським діячем, переїхав і жив у Празі, де й помер. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Старший син Іван обрав кар'єру військового ветеринарного лікаря; донька Галя вийшла заміж за інженера Л. Геркена; друга дочка Ірина мешкала в домі батька і певний час працювала у ВУАН. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Михайло Брайчевський так схарактеризував його постать у науці: Антонович був представником народницької школи в українській історіографії. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Він створив так звану «київську школу» істориків, яка завдяки таким відомим учням Антоновича з Київського університету (Дмитро Багалій, Петро Голубовський, Михайло Грушевський, Митрофан Довнар-Запольський, Іван Линниченко, Віктор Гошкевич, Іван Каманін, Василь Данилевич, Василь Ляскоронський та ін.) |
Антонович Володимир Боніфатійович | Окрім історико-археографічної та педагогічної діяльності, вчений захоплювався археологією та нумізматикою. |
Антонович Володимир Боніфатійович | На відміну від багатьох тодішніх археологів, він дивився на матеріали розкопок насамперед як на джерело історичних реконструкцій: відтворення господарства, способу життя й побуту давніх епох. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Саме Антонович започаткував на Батьківщині традицію історичних реконструкцій давнини, спираючись на синтез, взаємодоповнення писемних, археологічних і антропологічних матеріалів, систематичні археологічні дослідження на території України і став родоначальником вітчизняної археології. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Цікавився Володимир Антонович також історією культури й етнографією, підготував за цими темами кілька ґрунтовних публікацій. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Лише в своїх науково-популярних лекціях («Бесіди про часи козацькі в Україні» (1897); «Виклади про часи козацькі в Україні» (1912) Антонович дав загальний огляд української історії від часів сформування козаччини. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Належачи до так званих «хлопоманів», він надрукував у відповідь польському публіцистові Зенону Фішеві (псевдонім Падалиця) відому статтю «Моя исповедь» (1862), де подав обґрунтування ідеології «хлопоманів». |
Антонович Володимир Боніфатійович | Майже півстоліття Антонович стояв на чолі українського громадсько-політичного життя, був головою київської Старої громади, і за його ініціативою 1890 року в Галичині дійшло до «угоди» між поляками й українцями у Львівському сеймі. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Антоновичу належить велика роль у реалізації плану переїзду Михайла Грушевського до Львова і створення там наукового осередку. |
Антонович Володимир Боніфатійович | В останній період життя Антонович дедалі більше уваги приділяв археологічним дослідженням Правобережжя. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Діяльність на цьому терені підсумована в працях «Розкопки в землях древлян» (1893), «Археологічна карта Київської губернії» (1895) і «Археологічна карта Волинської губернії» (1902). |
Антонович Володимир Боніфатійович | Дослідив стоянки періоду палеоліту, неоліту, провів розкопки поселень Трипільської культури, древлян та розробив їх класифікацію. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Учасник багатьох загальноросійських археологічних з'їздів, міжнародного археологічного конгресу в Лісабоні (1880). |
Антонович Володимир Боніфатійович | Зібрав, зредагував і видав 9 томів «Архива Юго-Западной России», що стосуються історії Правобережної України XVI—XVIII століть. |
Антонович Володимир Боніфатійович | Вступні статті Антоновича до цих томів присвячені Інші головні праці Антоновича: За редакцією Антоновича вийшли також Антоновичу належать історичні примітки до видання Михайла Драгоманова «Исторические песни малорусского народа» (1874—1875). |
Антонович Володимир Боніфатійович | Найважливіші праці Антоновича з археології: Інші праці Антоновича: Матеріали досліджень про Шумськ і його околиці опубліковані в праці «Про місцезнаходження літописних міст Шумська і Пересопниці» (1901). |
Мільярд | В європейській системі найменування чисел — тисяча мільйонів, число, що зображується одиницею з дев'ятьма нулями (1 000 000 000). |
Мільярд | У деяких країнах, що використовують американську систему (Болгарія, Естонія, Індонезія, Туреччина, Іран, Ізраїль, Латвія, Литва), мільярд — єдина назва, запозичена з європейської системи найменування чисел. |
1854 | Промислова революція Націнально-визвольні рухиРобітничий рух Російська імперія У Росії править імператор Микола I (до 1855). |
1854 | Російській імперії належить більша частина України, значна частина Польщі, Грузія, Закавказзя, Фінляндія, Аляска. |